5 БЕРЕЗНЯ 1917 РОКУ НАРОДИЛАСЬ ГАЛИНА СТОЛЯР

Галина Столяр прожила дуже коротке, але надзвичайно яскраве і сповнене самопожертви життя, ставши для мешканців Бродівщини і, зокрема - села Суховоля, одним із символів українського національного руху опору окупаційним режимам 30-40-х років ХХ століття.

Дівчина народилась 5 березня 1917 року у національно свідомій священичій родині. Її дід по матері Михайло Олексишин та батько Теодор Столяр були настоятелями греко-католицького храму Різдва Пресвятої Богородиці у Суховолі і чи не найбільше доклалися до прищеплення у середовищі селян-суховільців української національної свідомості. У значній мірі саме їхня діяльність забезпечила ідейне підґрунтя для участі багатьох молодих мешканців Суховолі у національно-визвольній боротьбі 1940-50-х років, зокрема – у лавах Української Повстанської Армії.

Найвідомішими вихідцями з цієї родини, окрім Галини Столяр, були: брат її матері Ярослав Олексишин - комендант міста Броди у часи Західно-Української Народної Республіки (1918-19 рр.), її сестри Лідія Лугова та Марія Митрович – активістки українських емігрантських середовищ Канади та Франції, Юрій Луговий – канадсько-український кінематографіст, за участю якого було створено багато документальних фільмів на українську тематику (зокрема, перший у світі фільм про голодомор «Жнива розпачу», 1984 р.).

Галина Столяр навчалася в гімназії «Рідної Школи» у Львові, була членом організацій «Пласт», «Союз Українок» та «Просвіта», провадила активну громадську діяльність у Суховолі. Ще за польської влади на Західноукраїнських землях, у лютому 1939 року, 22-річна дівчина вступила до лав підпільної Організації Українських Націоналістів (ОУН). Через рік після захоплення Західної України комуністичним Радянським Союзом, у вересні 1940 р., Галина була заарештована радянськими органами державної безпеки. Під час так званого «Процесу 59-ти» на початку 1941 року її засудили до розстрілу, але згодом вирок було замінено 10 роками ув’язнення та відправлено до тюрми в Бердичеві.

З початком німецько-радянської війни влітку 1941 р. Галині Столяр дивом вдалось врятуватись із тюрми. І вже незабаром вона включилась у підпільну боротьбу з німецькими окупантами, була арештована нацистами у Львові, але зуміла втекти. Незабаром дівчина стає зв’язковою між керіництвом ОУН у Львові з українськими підпільниками у нацистській Німеччині, де вона здобувала освіту стоматолога. Через провал підпільної сітки українських націоналістів, восени 1942 р. Галину Столяр заарештувало німецькі органи безпеки. Відомий своєю безжалісністю гестапівець Вільгельм Вірзінг застосував до надзвичайно жорстокі тортури, але дівчина мовчала, на зрадивши своїх побратимів по боротьбі, і померла за не до кінця з’ясованих обставин 27 листопада 1942 року. Аж 2016 року родичам Галини Столяр вдалося з’ясувати, що її поховано на кладовищі «Parkfriedhof» у Берліні.

У 2000 р. одну із вулиць міста Броди названо іменем Галини Столяр. У Суховолі церкву Різдва Пресвятої Богородиці (колишній парафіяльний будинок, де жила родина Столярів) прикрашає меморіальна таблиця на честь героїні.

Із нагоди 100-річчя народження та 75-річчя смерті героїні 2017 рік на території тодішнього Бродівського району було оголошено Роком Галини Столяр. 11 січня того ж року рішенням районної ради Суховільському закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. було присвоєно почесне ім’я Галини Столяр.